Всесвітній день здоров’я – 7 квітня 2020
Всесвітня Асамблея охорони здоров’я прийняла рішення оголосити 2020 рік Міжнародним роком працівників сестринських та акушерських служб, присвяченим 200-річчю з дня народження Флоренс Найтінгейл. ВООЗ, оголошуючи тему Всесвітнього дня здоров’я, напевно не очікувала, що тема виявиться настільки актуальною у зв’язку з розповсюдженням смертельно небезпечної хвороби в світі і безпрецедентною роллю середнього медичного персоналу в боротьбі з нею.
В Україні за поданням Всеукраїнської асоціації інфекціоністів у 2015 році введено «Положення про нагородження пам’ятною медаллю Святого Роха» медичних сестер лікувально-профілактичних закладів інфекційного профілю за милосердя та професіоналізм. Медаль Святого Роха вперше була вручена нагородженим 7 жовтня 2015 року на 9-му з’їзді інфекціоністів України у місті Тернопіль. Її отримали медичні сестри усіх областей країни. Від міста Києва і Київської області це були пані Н.М.Ляпицька, О.П.Разбойнікова, Т.С.Сидоренко, І.В. Сухенко. Медичні сестри прийняли нагороду з вдячністю і хвилюванням.
Рох належить до найбільш відомих і шанованих у християнському світі святих. Визнаний покровителем інфекційних хворих і захисником від епідемій. Свого часу (ХІІІ ст.) він проявив надзвичайну жертовність і відвагу, працюючи на Півдні Франції та в Італії в епідемічних осередках чуми. Надаючи допомогу хворим, сам заразився і, ймовірно, переніс бубонну форму чуми. Тому на медалі Рох зображений з німбом, що вказує на святість зображеної людини. Покровитель присів на праве коліно. Його середньовічний одяг спадає до підлоги. Ліве коліно і гомілка оголені, що, за переказом, демонструє її ураження чумним бубоном. Біля ніг Святого – собачка з куснем хліба в зубах. Саме вона, як свідчить легенда, принесла цю поживу Роху, який тяжко захворів на чуму. Над зображенням кружно напис «Покровитель інфекційних хворих», під зображенням слова «Святий Рох». На реверсі в центральній частині медалі – напис «За милосердя і професіоналізм», кружно у верхній частині – «Всеукраїнська асоціація інфекціоністів» і лаврові гілки.
Медсестри та акушерки відіграють важливу роль у наданні послуг охорони здоров’я. Вони присвячують своє життя допомозі смертельно хворим людям, матерям та дітям, роблять життєво необхідні щеплення і надають медичні рекомендації, доглядають за літніми людьми і задовольняють повсякденні потреби пацієнтів і їх сімей. Медсестри часто бувають першими, а іноді і єдиними спеціалістами, до кого звертаються люди, і якість їх початкової оцінки, догляду і лікування набуває життєво важливого характеру. Як члени своїх місцевих громад вони добре знають культуру, традиції, сильні і слабкі сторони своїх товариств, можуть розробляти і здійснювати ефективні заходи підтримки здоров’я і профілактики хвороб. Досягнення загального охвату послугами охорони здоров’я до 2030 року буде потребувати створення 9 мільйонів робочих місць в галузі сестринської та акушерської справи.
На початку 2018 року у світі розпочато кампанію «Сестринська справа сьогодні», партнером якої виступає ВООЗ. Метою трирічної кампанії стало покращення здоров’я людей у світі шляхом підвищення статусу і престижу сестринської справи, демонстрації переваг зміцнення цієї галузі і надання медсестрам можливостей для максимального розширення їхнього внеску у забезпечення загального охвату послугами охорони здоров’я. В найближчі 10 років медсестри будуть відігравати критично важливу роль у покращенні показників здоров’я.
Країнам рекомендовано забезпечити підготовку освічених, компетентних фахівців галузі, ефективне керівництво їх діяльністю, максимальне розширення можливостей і потенціалу медсестер і акушерок, здійснення необхідних інвестувань. На черговій Асамблеї охорони здоров’я кожна країна буде представлена медсестрою і акушеркою. Їм буде надана можливість висловити свої мрії, побажання, розповісти про служіння уразливим групам населення, отримати глибоку вдячність за відданість професії, оцінку тяжкого труда. ВООЗ збирається заснувати премію за видатні заслуги для медсестер і акушерок. Церемонія нагороди стане щорічною подією.
Використано публікації ВООЗ та журналу «Інфекційні хвороби» №2, 2016 р.